Безіменний №1

	Автор: riko747 0
Чем чаще Вы делитесь стихами в соцсетях и блогах, тем больше Вас читают! Автор указал в произведении, что желает видеть его серьезную критику и разбор, обязуется относиться адекватно и лояльно к критике и рецензентам. Рецензенты должны помнить, что критикой не является переход на личности, насмешки над слабым качеством и прочие оскорбления и провокации. Наша цель - повышать профессионализм авторов не оскорбляя их.

Стежина чиста, що веде до світла
Я пам'ятаю її, роси на ногах,
Туман в саду, і яблуня тут біла,
Вона є символом добра в моїх очах.

Чогось так тихо, так неспішно плине вітер
Нема ні зойкання пташок, ні рохкання лисиці.
Неначе світ скоропостижно вимер -
Й Бог душі поскладав на білії полиці.

"Чого ж то я тоді стою тут серед лісу?"
"Чи мо не заслужив піти у дім святих?"
Я на хвилинку лиш притих.
А перед мною була піднята завіса.

Переді мною чорт із пекла об'явився,
В подобі звіра хижого він мчав мені у очі.
Лиш мить я з острахом на нього задивився,
До того як побачив ікла вовчі.

Ступивши з переляку крок убік,
Почувши чорта крик, мов оглашенний
Схопив його і з ним у пекло втік:
Incendemus, diabolus inferno.

Прикрепленное изображение: